FacebookTwitterVKontakteПідписатися на RSS

Батькам про розвиток дітей, які потребують особливої уваги


Діти зі зниженим слухом

консультація

Ваша дитина втратила слух у ранньому віці…Пам’ятайте, що психічний розвиток її здійснюється за такими самими закономірностями, як і в її однолітків без сенсорних розладів. Вона може навчатися спочатку в дитячому садку, а потім у спеціальній школі.У школі можуть виникнути проблеми із засвоєнням шкільної програми, тому ваша дитина потребує особливої уваги (створення оздоровчо-розвивального середовища, адаптивні програми тощо).У дітей із вадами слуху спостерігається значний недорозвиток предметного мислення, мовлення й особистості в цілому, тому їм дуже потрібна допомога спеціалістів-сурдологів, лікарів та батьків.Кожна дитина має індивідуальні психофізичні особливості та перспективи. Тому батькам і педагогам необхідно вивчити дитину, її риси, які можна використати у подальшій корекційній роботі.Глуха дитина може мати знижену активність, їй важко зосередитись, у неї повільно виробляються певні вміння і навички. Це ускладнює заняття, потребує від дорослого значного терпіння й оптимізму.Певний час малюк може виконувати завдання тільки за вашим зразком, часто відволікається від роботи, забуває, що треба робити далі. Ви повинні допомогти, заохотити його до роботи, нагадати, що треба зробити. Щоб дитина не відволікалась під час гри чи заняття, заховайте зайві предмети, виявляйте твердість і водночас доброзичливість.Гра - основний вид діяльності дошкільника, тому заняття доцільно проводити у формі гри. Бажано організовувати гру так, щоб дитина пережила в ній проблемну ситуацію або здивувалась. Справа в тому, що у глухих дітей це почуття не досить розвинене, а це гальмує розвиток потреби у пізнанні чогось невідомого і негативно впливає на розвиток емоцій.Запропонуйте дитині гру "Що це?" Треба розрізати на кілька частин малюнок із зображеним на ньому знайомим предметом (іграшки, предмети меблів, одяг, посуд тощо). Дитина складає ціле із частин, називає предмет, його колір і функціональне призначення. Необхідно мати кілька однотипних завдань, а малюнки розділяти на 4, 6, 8 частин. Ці завдання можна ускладнювати, урізноманітнювати.Під час гри дитина повинна коментувати свої дії: називати частини предметів, їхні властивості, призначення, просторові відношення між частинами, функціональні зв'язки, а також загальні властивості цілого предмета.Діти зі складними розладами дуже повільно опановують словник та фразове мовлення. Треба багато разів повторювати з ними той самий словниковий матеріал.

Пізнання навколишнього світу дітей з розладами слуху доцільно поєднувати з розвитком їхнього активного мовлення.

Формування мови, як засобу мисленнєвої діяльності починається під час розв'язування практичних завдань. Особливо важливо розвивати активне мовлення глухих дітей, мислення за допомогою мовленнєвих засобів. Важливо, щоб вони засвоїли зв'язки від певного слова чи висловлювання до з’ясування їх змісту так само, як і від предмета, його ознаки, дії, життєвої ситуації до слова й цілого висловлювання.З досліджень сурдопсихологів, (Т. Розанова) відомо, що глухим дітям значно легше діяти від слова до відповідного об'єкта, ніж навпаки. Така однобокість дій словесних систем зумовлена недостатньою мовленнєвою практикою, у якій більше уваги приділяється виконанню дітьми різних дій( мовленнєвих і предметних) за мовленнєвими вказівками педагога, ніж власним ініціативним висловлюванням про предмети і явища навколишнього світу.Треба активізувати дитину на власне висловлювання про те, що її оточує. Насамперед вона має знайти назви знайомих предметів, дій, якостей предметів. Особливо добре розвивається мовленнєво-мисленнєва діяльність, коли діти задопомогою мовлення відобра­жають зв'язки між предметами та явищами. Тоді така діяльність набуває гнучкості і зворотності.Дослідженим свідчать, що дітям зрозладами слуху дуже важко опанувати відносні поняття та відповідні форми їх мовленнєвого відображення .Дитина має навчитися повідомляти про те, що лялька сидить на стільці, а м'яч лежить на підлозі (під столом, під ліжком); кіт спить на дивані, а книжка лежить у портфелі тощо. Такі просторові відношення між предметами обов’язково треба вчити характеризувати різнобічно, тобто з позиції предметів: чашка стоїть на тарілочці, а тарілочка стоїть під чашкою.Аналогічно до цього варто вчити висловлювати часові відношен­ня: спочатку я поснідав, а потім пішов гратися - я пішов гратися після того, як поснідав.Не менш важливо вчити виражати відношення за величиною. Ці поняття є основою засвоєння математичних знань.Розуміння відносності величини треба починати формувати під час упорядкування іграшок чи предметів за певною ознакою (за величиною, висотою, шириною, довжиною, товщиною тощо). Кількість предметів для порівняння треба поступово збільшувати. Такі вправи мають певну послідовність. Спочатку дитина разом з дорослим практично викладає предмети від меншого до більшого і навпаки. Палички, олівці, смужки паперу, кільця піраміди. На другому етапі дитина виконує завдання за поданим зразком; на третьому - отримує словесне завдання від дорослого "поклади олівці в рядок". Доцільні ігри-загадки, використовуючи набір предметів. Один предмет забирається, а дитина відгадує, в якому місці його не вистачає..Наступним етапом у розвитку мисленнєвої діяльності дитини буде ознайомлення з відношеннями між предметами в реальній ситуації. У процесі діяльності дитина засвоює поняття «більший - менший", "порівну", "вищий – нижчий, «ширший – вужчий», "великий -малий", "однакові", «найбільший - найменший».Необхідно дати дитині мовні звороти на зразок: "синій рядок довший, ніж червоний», «червоний рядок коротший за синій". Доцільно дати дитині поняття маси предметів та відношень між ними: «важко - легко», «важчий – легший».Не менш важливо працювати над розвитком мисленнєвих операцій. Відомо, що у глухих дітей спостерігаються індивідуальні відмінності в розвитку таких мисленнєвих операцій, як аналіз і синтез, особливо під час переходу від практичного аналізу і синтезу до мисленнєвого.
Тому дитині варто пропонувати задачі, побудовані на реальних діях з предметами, під час розв’язання яких у неї поступово сформується уміння переходити від практичних дій до мисленнєвих.Наприклад, запропонувати побудувати будиночок із кубиків і трикутних призм за зразком, у якому є лише загальне окреслення будиночка. Для виконання такого завдання дитина має уявити, з яких частин складається будиночок і як ці окремі частини з'єднати. Якщо в дитини ще не сформовані операції аналізу і синтезу вона не виконає цього завдання. Тоді дайте їй інший зразок будиночка, в якому накреслені поверхи та дах, але лишається незрозумілим; із яких частин він складається(скільки в ньому кубиків) і як побудований дах. Тобто завдання спрощується. Його дитина виконає шляхом спроб, якщо аналіз і синтез у неї на стадії формування.Якщо ж у дитини зовсім відсутні мисленнєві операції аналізу та синтезу, треба продовжити будування будиночка за повністю розкресленим зразком.Доцільно широко використовувати подібні завдання.. Залежно від успіхів дитини необхідно змінювати послідовність роботи за зразком. Якщо дитині дуже важко виконати завдання, то починати їй краще з найпростішого варіанту (за розкресленим або частково розкресленим зразком).
Необхідно передбачити введення активного мовлення дитини безпосередньо в хід розв'язування задачі на побудову.Мисленнєвий перерахунок кількості частин, визначення, які мають бути частини і де яка розміщується, просторове розміщення частин тощо - усе це можна оформити усним (словесним) мовлен­ням.Мисленнєвому аналізу можна піддавати не лише частини, а й властивості об'єктів, а синтезу - сукупність властивостей цілого.Треба вчити дитину виділяти і називати колір предметів, їхню форму, величину, матеріал, з якого вони зроблені, визначати функціональні властивості і призначення предметів.Після того, як дитина набуде досвіду відокремлювати властивості предмета, треба виробити разом з нею план опису і вчити розповідати, дотримуючись його.Цікаво можна провести дидактичну гру з відгадування предмета. Наприклад, дорослий описує якийсь предмет, а дитина відгадує, що це. А потім малюк описує предмет, а відгадує дорослий. Можна навчити дитину описувати тварин, людей.На основі навчання аналізу й синтезу доцільно формувати у свідомості дитини операцію порівняння, Тобто мислєннєвого виділення в кількох предметах схожого та відмінного. Для порівняння спочатку краще давати дитині два знайомі об'ємні предмети. Це можуть бути предмети посуду. Дитина шукає у предметах однакове, схоже і відмінне.Відомо, що діти з втратою слуху з труднощами опановують уміння виділяти спільні суттєві ознаки предметів і об'єднувати їх за цими ознаками. Вони легко роблять узагальнення за принципом єдності предметної ситуації.Тому в домашніх умовах можна проводити з дитиною дидактич­ні ігри, в яких вона групуватиме предмети за певними спільними ознаками. Щоб створити проблемну ситуацію, роботу краще організувати так: для узагальнення дайте конкретні предмети (або їх зображення), геометричні фігури та ін., а принцип, за яким потрібно узагальнювати, не повідомляйте, його дитина має визначити самостійно. Наприклад, викладіть перед дитиною зображення різних предметів, одна частина з них червоного кольору, а інша - синього. Запропонуйте поділити предмети на дві групи так, щоб у кожній групі вони були схожі за певною ознакою і щоб групи відрізнялися за цією ознакою. Дитина виконає завдання, якщо виділить ознаку кольору. Добре організовувати таку роботу на матеріалі різноманітних лото. При цьому необхідно передбачити зображення предметів, які мають дві або й більше спільних ознак, наприклад: коричневий диван і коричневе крісло - спільний колір і родова приналежність.Усі предмети чи їх зображення дитина повинна вчитися назива­ти словами.Бажаємо успіхів у навчанні та вихованні вашої дитини!

ПОРАДИ БАТЬКАМ

  • Знайте стан вимови вашої дитини.
  • Звертайтесь до дитини словесною мовою і не приймайте від неї ніяких мімічних повідомлень, спонукайте її до висловлювань розмовного типу.
  • Часто самі звертайтесь до дитини з питаннями, повідомленнями, спонукайте її до цього також.
  • Використовуйте кожну можливість для розмови на різні теми.
  • Не гнівайтесь на дитину, якщо вона невірно вимовляє слова. Доброзичливо, спокійно допоможіть їй.
  • Якщо дитина не знає, як сказати те чи інше слово, підкажіть їй, змушуйте повторити вірно.
  • Домагайтесь правильної вимови дитиною слів, фраз. Жодний дефект вимови не залишайте невиправленим.
  • Спочатку дайте зразок правильної вимови слова. Якщо дитина знову зробила помилку, починайте зі складу, потім підключайте його до слова, а слово до речення.
  • Підтримуйте намагання дитини до спілкування з чуючими.
  • Добре знайте стан слуху вашої дитини:
    - яке вухо краще чує;
    - на якій віддалі від вуха, що чує краще, дитина сприймає мову нормальної гучності без звукопідсилюючої апаратури та з індивідуальним слуховим аппаратом.
  • Вимагайте від дитини постійного носіння індивідуального слухового аппарата.
  • Слідкуйте за станом індивідуального слухового аппарата.
  • Тримайте постійний зв’язок з учителем слухо-мовної роботи.
Кiлькiсть переглядiв: 137

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.